Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 916/2232/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області,

на рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014

зі справи № 916/2232/13

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі його Южненської філії (далі - Адміністрація), м. Южне Одеської області,

до державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (далі - Порт)

про стягнення 4 095 915,65 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Нечитайло О.Є., Сидоренко Д.О.,

відповідача - Пихтіна К.В.,

ВСТАНОВИВ:

Адміністрація звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Порту (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) 4 095 915,65 грн. боргу за договором використання причалів на умовах сервітуту від 13.06.2013 № СД/УП-366 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.2013 (суддя Мостепаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (колегія суддів у складі: Ліпчанська Н.В. - головуючий суддя, судді Мацюра П.Ф., Лисенко В.А.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 210, 395, 401, 403, 404, 509, 526, 627, 638 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України мотивовано невиконанням Портом договірних зобов'язань із своєчасної та повної сплати коштів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Порт просить зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами:

- 13.06.2013 сторонами укладено Договір, який у подальшому недійсним не визнавався;

- предметом Договору (пункт 1.1) визначено надання Адміністрацією причалів №№ 5-9, 38, що знаходяться на балансі позивача, Порту для використання на умовах сервітуту з метою переробки вантажів (крім наливних) контрагентів, які уклали договори з Портом, із здійсненням Портом оплати за сервітут на умовах, викладених у Договорі;

- пунктом 3.1 Договору встановлено, що Порт здійснює оплату рахунків Адміністрації шляхом банківського переказу коштів протягом 10-ти банківських днів з дати отримання виставленого Адміністрацією рахунку;

- плата за сервітут розраховується відповідно до наказу Адміністрації від 12.06.2013 № 6 "Про встановлення механізму визначення плати за сервітут на причали (причальну інфраструктуру), що знаходяться на балансі ДП "АМПУ"; розмір плати (розрахунок вартості) зазначено в додатку № 1 до Договору (пункти 3.2, 3.3 Договору; додаток № 1 до Договору);

- пунктом 7.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з 13.06.2013 та діє до 31.12.2013. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору;

- Адміністрація на виконання умов Договору в період з червня по липень 2013 року надавала для використання Порту причали №№ 5-9, 38, що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 4 095 915,65 грн. Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплено печатками останніх;

- позивачем для оплати за використання причалів на умовах сервітуту виставлено відповідачеві відповідні рахунки, які останнім отримано, але не оплачено;

- розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 4 095 915,65 грн.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням наведених ними норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги загальний принцип свободи договору (виключення з якого прямо передбачені законом), а також визначений законодавцем підхід до визнання договору укладеним, з огляду на відсутність тотожності у правовому змісті термінів "правочин" та "право", "сервітут" і "земельний сервітут", встановивши досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов наявного чинного Договору, який не є нікчемним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, з'ясувавши зміст Договору та фактичні обставини виконання сторонами договірних зобов'язань, перевіривши розмір наявної заборгованості, за відсутності у чинному законодавстві України приписів щодо обов'язковості державної реєстрації Договору - дійшли обґрунтованих висновків щодо укладеності Договору та неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, а тому й правомірно задовольнили даний позов.

Посилання скаржника на приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині державної реєстрації права користування (сервітуту) не спростовують наведеного, а тому й не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 зі справи № 916/2232/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко